Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504). Відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:

- що надаються в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством (ст. 25 Закону № 504); - за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону № 504). У першому випадку роботодавець зобов'язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому – роботодавець має право вибору. Законом № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися у зв'язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Роботодавцю та працівнику необхідно дійти до згоди щодо можливості надання та тривалості такої відпустки. Тобто одного бажання працівника не є достатньо. Перелік підстав для надання такої відпустки законодавством не визначено, тому рішення залежить від роботодавця (беруться до уваги конкретні обставини). Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Додатково повідомляємо, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, є порушенням законодавства про працю, і роботодавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. Приклад 1: працівник працює на підприємстві за основним місцем роботи неповний місяць, оскільки частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Умова: Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи складає 1100 грн. (неповний місяць). Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок: нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76% (умовно) у розмірі 447,74 грн. (1218,00 х 36,76%), утримано єдиний внесок за ставкою 3,6% в розмірі 39,60 грн. (1100,00 х 3,6%). Приклад 2: працівник оформлений на підприємстві за основним місцем роботи та повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. У такому випадку єдиний внесок не нараховується та не утримується, оскільки відсутня база нарахування. Детальніше про особливості нарахування та сплати єдиного внеску можна дізнатись у листі Державної Фіскальної Служби України від 14.01.2015 р. №4979/7/99-99-17-03-01-17.