У зв’язку з надходженням численних запитів платників податків про застосування положень Податкового кодексу України з питань кваліфікації платежів за надання права на використання комп’ютерної програми для цілей оподаткування податком на прибуток, починаючи з 1 січня 2015 року, листом ДФС України від 18.08.2015 р. № 30644/7/99-99-19-02-02-17 «Про платіж за використання комп'ютерної програми» визначено офіційну позицію з окремих питань.

- Так, якщо визначення у Податковому кодексі України терміна «роялті» не співпадає з визначенням у міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування, то стосовно визначення, яке застосовується при оподаткуванні доходів нерезидента відповідно до п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, необхідно враховувати наступне: відповідно до п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Податковим кодексом України, застосовуються правила міжнародного договору. При цьому, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Податкового кодексу України та містять власні визначення понять та положень, то для визначення поняття роялті застосовуються положення такого міжнародного договору. - Якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухгалтерського обліку визнаються роялті і відповідно відносяться на витрати у періоді їх виникнення, а для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не визнаються роялті, то підприємство не повинне коригувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на різниці, встановлені підпунктами 140.5.5-140.5.7 п.140.5 ст. 140 Податкового кодексу України. - Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то отримання ліцензіаром платежу від ліцензіата як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України.