Відповідно до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, середньоденна

заробітна платаобчислюється шляхом ділен¬ня нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахо¬вано єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості (пе¬ріоду перебування у трудових від¬носинах). Заробітна пла¬та обчислюється у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Поважними причинами вважають¬ся тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догля¬ду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. Період, коли працівник був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та за ним збе¬рігався середній заробіток, з яко¬го не утримувався єдиний внесок, вважається періодом, не відпра¬цьованим з по¬важної при¬чини. Тому ці місяці та дні виключають¬ся та розраху¬нок допомоги по тимчасовій непрацездат¬ності здійснюється із заро¬бітної плати за відпрацьо¬ваний час. Якщо у всіх місяцях роз¬рахункового періоду застра¬хована особа не працювала із зазначеної причини, у такому випадку застосовується п. 28 По¬рядку №1266. Тобто розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності проводиться виходячи з тариф¬ної ставки (посадового окла¬ду) або її частини, встановленої на день настання страхового ви¬падку. У разі відсутності ставки (окладу) — з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленої законом на день на¬стання страхового випадку.