Це підтвердив Вищий адміністративний суд України своє постановою від 16 лютого 2016 року по справі №2а/2370/2588/2012, яка не підлягає оскарженню.
Суть справи. Сільськогосподарське підприємство – суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість подало до податкової інспекції уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях. Уточнені суми податкового зобов'язання в розмірі більше 1 млн. грн. до бюджету не сплатило, а спрямувало на спеціальний рахунок, на якому сільськогосподарські підприємства відповідно до статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) акумулюють суми цього податку. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої склала акт про виявлення порушень. Порушення полягало в тому, що фірма подала уточнюючий розрахунок про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ, спрямувала суми цього податкового платежу на спеціальний рахунок, на якому сільськогосподарські підприємства акумулюють такі платежі, але самостійно не нарахувала і не сплатила штраф до бюджету в розмірі 3 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання. . Оскільки суму податкового зобов'язання самостійно визначив контролюючий орган, до платника податку були застосовані штрафні фінансові санкції у розмірі майже 215 тис.грн. Тому що на платника податку накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі якщо контролюючий орган сам фіксує порушення. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком. Неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак ця пільга на них не поширюється і не звільняє їх від виконання інших зобов’язань, зокрема й у випадках коли самостійно бухгалетр виявляє помилки в раніше поданих податкових деклараціях. Тому Вищий адміністративний суд України підтвердив, що сільськогосподарське підприємство при поданні уточнюючого розрахунку про заниження податкового зобов'язання повинно було сплатити штраф у розмірі 3 відсотків від заниженої суми податкового зобов'язання до подання такого уточнюючого розрахунку. Контролюючий орган за наслідками позапланової перевірки, проведеної у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку, встановив факт несплати штрафу і правомірно визначив суму грошового зобов'язання підприємства.
